Казка про дракона (для дітей та дорослих)

Я  чаєм  горло  промочу
І  діточок  скоріш  покличу
Я  казку  нову  розкажу
А  суть  батькам  дітей  залишу.
В  цій  казці  парубок  один
Багатий,  чемний,  трудоголік
Красуню  на  собі  женив
Та  приховав,  що  меланхолік
Що  гроші  дуже  полюбля
І  що  до  слави  він  охочий
Корону  хоче  і  не  спить
А  марить  думками  щоночі.
Аж  тут  дракон,  нехай  би  здох
Почав  біду  у  тій  країні
То  села  спалить,  то  людей...
І  гинуть  діточки  невинні...
І  каже  парубок  тоді:
Мене  на  трон  скоріш  саджайте
І  я  дракона  поборю
А  ви  всі  трохи  почекайте.
Віддам  корову  і  свиней
Нехай  їх  траст  сліпий  годує
З  дракона  шкіру  я  зніму
Нехай  труну  собі  готує.
Почув  дракон  вихвали  ті
І  з"їв  коня,  що  поряд  пасся
А  кінь  то  парубочий  був...
Від  того  парубок  затрясся.
І  військо  добреє  зібрав  
Гармати,  танки  і  піхоту
І  став  дракона  чатувать
І  у  неділю  і  в  суботу...
То  там  хвоста  йому  тисне
То  голову  якусь  зрубає.
Сусідська  тітонька  йому
Грошами  й  словом  помагає...
І  інші  добрії  царі
Підмогу  шлють,  хоч  не  гармати
Та  все  ж  корисливе  усе
Що  у  пригоді  може  стати.
Заслаб  дракон.  Не  має  сил
Щоб  із  усіма  воювати
Усе  б  покинув,повернувсь
Чи  до  палацу,  чи  до  хати.
Та  ж  там  його  народ  сидить
Злиденний,  злющий  і  голодний
Бо  нафта  впала  у  ціні
А  дім  як  і  раніш  холодний.
Хамон  і  яблука  і  сир
Уже  в  багнюці  потрощили
Синів  згубили  на  війні
Та  все  ж  бахваляться  що  сили
"Ракетний  зробимо  удар
Зітрем  тепер  усіх  на  порох"
От  тільки  б  із  колін  нам  встать
Бо  сильний  нам  дістався  ворог
Хфашист,  бЕндерівець,  садист
А  ми  як  завжди  рятувати
Чехословачину,  Афган
Нам  є  про  що  вам  нагадати.
............................
Та  хоч  злиденні,  -  вільні  ми
І  нас  нічим  не  налякати
Як  друг  прийшов  без  зброї  ти  
Заходь  же  гостем  і  до  хати.
Чарчину  випий,  сала  з"їж
А  як  ховаєш  в  штанях  ніж
То  лихо  станешь  відчувати
І  миттю  вилетиш  із  хати.
Здоров"я  лишишся  й  душі
Не  допоможуть  калаші
Ні  танки  й  Буки  і  земля
Приспить  тихенько  москаля.
А  я  втомився,  казку  цю
Іще  не  раз  вам  нагадають
Бо  в  ній  моя  душа  і  біль
За  хлопців  що  за  нас  вмирають.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746186
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: denyk