Погойдує вітер сережки беріз,
Бавиться з ними, приємно лоскоче,
Буває і так, що доводить до сліз,
А потім в обіймах втішає до ночі.
-Люблю вас, струнких білокорих красунь,
А те, що жартую, ви вже вибачайте.
Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
Увечері знову на нього чекають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746020
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.08.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський