Ось так собі тихесенько живеш.
Радієш сонцю, дощикам і квітам...
Маленьке серце, що не має меж,
У собі вміє Всесвіт розмістити.
Ось так собі легесенько ідеш...
Щоб долі-пташки часом не злякати.
Чи віриш у любов? Авжеж... Авжеж!
Вона для серця - то найкращі шати.
Ось так колись... спокійно промайнеш.
Після дощу - веселкою за гори...
Яких досягнеш не важливо веж, -
Нахмурить сумно Всесвіт сиві брови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745881
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2017
автор: Дарія Типчук