[b]З'ЯВА IV
Юда збуджений ходить якийсь час,
входять Магдалена, Аре і Марта.
Юда—Магдалена—Аре—Марта.
[/b]
[b]Юда[/b]
Магдалено!
[b]Магдалена[/b]
Іменем Месії
сьогодні будь здоровлений...
[b]Юда[/b]
Приходиш до мене?
[b]Магдалена[/b]
До сповідника Месії...
[b]Юда[/b]
Лиш до сповідника?
[b]Магдалена[/b]
...І також скарбника...
[b]Юда[/b]
То значить—не до мене!
Що ти хочеш—кажи... я слухаю...
Скарбник Месії—
слухає...
[b]Магдалена[/b]
Відхожу...
іду все далі-далі... В глушині
сама зостанусь, пусткою покрита...
Ніхто мене вже більше не побачить,
крім Бога і Месії...
[b]Юда[/b]
Там, одначе,
Він буде бачити тебе?
[b]Магдалена[/b]
Ніхто, крім Нього...
Я також буду бачити Його...
і буду чути... як дитя вчуває
долоню матері сердечну...
Я ж дитина...
Його... Бо Він мені...
є матір'ю і батьком—всім!
Тому то—
Його обожнюю... милую і шаную
без меж...
[b]Юда[/b]
Про Нього мовиш... мовиш про Пророка...
про Вчителя?
[b]Магдалена[/b]
Хіба ж би я могла
так говорити не про Нього?
Інше...
нове життя Він вготував мені...
Ось тут... тоді... у серці... спокій, тиша...
і благодать... а ще спокійна, тиха
любов...
Усе це Він нарік би Царством Божим...
[b]Юда[/b]
За королеву бути в нім воліла б...
і мріяла, і снила об тім, правда...
[b]Магдалена[/b]
Служебкою найнижчою—воліла б—
не королевою!
До ніг його припасти...
дивитись в очі... цілувати стопи...
і слухати слова Його—це щастя—
таке велике щастя!
[b]Юда[/b]
Прагнеш бути
служебкою найнижчою, а перше—
про королеву мріяла і снила!..
[b]Магдалена[/b]
Було це так давно... о, так давно...
[i]Пауза.[/i]
Нічого...
не пам'ятаю...
[b]Юда[/b]
Перше, ніж узріла
Месію...
перед тим, як...
[b]Магдалена[/b]
... То вже було давно...
о, так давно...
[i]Пауза[/i]
Нічого... нічого не пам'ятаю!
[b]Юда[/b]
[i](в розпачі) [/i]
То вже так давно!
Не пам'ятаєш!!!
[b]Магдалена[/b]
Пам'ятаю тільки,
що тут... в тім домі...
є мої служебки—
невольниці мої...
узріти прагну...
[i][b]Юда [/b]кличе [b]служебок Магдалени[/b].[/i]
[b]Магдалена[/b]
Сестри мої любі... кохані сестри...
Я така щаслива!
Хочу тим щастям поділитись з вами...
Від тої хвилі будете ви вільні
і діти ваші будуть вільні також!
[i][b]Служебки[/b] оточують її колом.
Клоняться до колін, дякують.
[/i]
Щасливі будьте,
як і я щаслива!
[i](До Юди.)[/i]
Тут вже віддавна слуги твої вільні,
чи правда?
[i](З докором.)[/i]
Я сьогодні тільки про це подумала!
[i][b]Юда[/b] мовчить, відчуває,
що все між ним і [b]Магдаленою[/b] скінчилось.
[b]Магдалена [/b]звертається до [b]служебок[/b]...
По хвилі вони повертаються, несуть шати і клейноди.[/i]
[b]Магдалена[/b]
Ось мої шати...
... ті, котрі нужду
мою явили світові—нехай же
заслонять встид дівиці...
... ті, котрі
пожари пожадань здійняли вгору—
хай відігріють з трему зимні кості...
... а нараменники... заушниці зі злота,
перстені дорогі... коштовні брошки—
прийми до скарбу...
май на кусень хліба...
на сіль—нужденним...
матерям і вдовам...
і сиротам...
[i](Відходить з Аре і Мартою.)[/i]
(За виданням[b] "Марія з Магдали"[/b](драма). - Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745874
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 13.08.2017
автор: Сіроманка