Ірина Вовк. "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваІІІ (продовження14)

[b]З'ЯВА  III[/b]

[b]Юда—Сангедріон.[/b]

[b]Юда[/b]
Що...  ви?..

[b]Сангедріон[/b]
Не  возносися,  Пане...
 Послухай  краще...

[b]Юда  [/b]
Я...  вас...

[b]Сангедріон[/b]
О,  знаєм,  знаєм,
що  нас  ненавидиш,  проте...

[b]Юда[/b]
Є  учнем  Пророка!

[b]Сангедріон[/b]
І  про  це  ми  знаєм...

[b]Юда[/b]
То  з  яким  чолом
посміли  ви  ввійти  до  мене?..

[b]Сангедріон[/b]
Стримай  запал  і  гнів,  
лиш  вислухай  нас,  Пане...

[b]Юда[/b]
Не  хочу...  ні...  не  хочу...
 Гетьте!

[b]Сангедріон[/b]
Як  то!
Від  себе  гониш  при́ятелів,  Юдо!

[b]Юда[/b]
Сміли
себе  моїми  дру́гами  взивати...
Був  я  вам  ворог,  є  ним
і  ним  буду!
Геть  звідсіля!

[b]Сангедріон[/b]
[i](ствердно)[/i]
Від  себе  другів  гониш...  знай  це...

[b]Юда[/b]
Я  бридився  вас,  а  тепер—гордую.

[b]Сангедріон[/b]
[i](ствердно)[/i]
Гордуєш—дру́гами...

[b]Юда[/b]
[i](з  погрозою)[/i]
Побілені  гроби!

[b]Сангедріон[/b]
Воскреснем—помстою!  
Розквітнемо  тим  щастям,
 що  помста  лиш  дає...
[i](Значимо.)  [/i]
Ти  також  носиш
 під  серцем  помсту...  глибоко...
 Та  помста
 пас  поєднає  і  збратає...

[b]Юда[/b]
Помста—над  ким?..

[b]Сангедріон[/b]
Помста—над  Пророком...

[b]Юда[/b]
Завіщо?

[b]Сангедріон[/b]
Не  питай...  сам  знаєш...  
Якщо  тебе  виповнює  ненависть,
що  ми  твою  любов  до  Магдалени  
сквернили  словом,  то  наскільки  більше
ненавидіти  мусиш  ти...

[b]Юда[/b]
Кого?

[b]Сангедріон[/b]
Його—свого  Месію...  Бо  ж  то  Він—  
а  не  хто  інший—назавжди  позбавив
тебе  коханки...  Зрештою,  ти  знаєш
об  тім  ще  краще,  аніж  ми  це  знаєм...

[b]Юда[/b]
[i](бореться  хвилину)[/i]
 Чого  ж  ви  хочете—кажіть  нарешті...

[b]Сангедріон[/b]
Хочем,
щоб  з  нами  спільно  діяти  почав...  
Ти  за  коханку,  ми  за  себе...  спільно—
криваво  помстимося...

[b]Юда[/b]
Напочатку
мені  забороняли  ви  любити,
тепер  зволяєте...  підбурюєте  навіть,
щоб  я  помстився...  Підлі!

[b]Сангедріон[/b]
Прецінь,  Юдо,  
не  підеш  з  нами?

[b]Юда[/b]
Я  піду...  лишень
не  вашою  дорогою!  Потрафлю
я  сам  дійти  до  скоєної  кривди!

[b]Сангедріон[/b]
У  спілці  швидше  зможемо  сягнути
 завітної  мети...

[b]Юда[/b]
А  хоч  би  й  навіть
я  потопав—за  ваш  багнистий  берег
не  вхоплюся...
І  врешті—право  помсти
за  мою  кривду  лиш  мені  належить,
мені  одному!

[b]Сангедріон[/b]
Все  ж  Пророк  повинен  
загинути—і  помста  буде
[i](З  притиском.)[/i]
наша...

Так,  наша—Юдо!
[i](Відходить).[/i]

(За  виданням  [b]"Марія  з  Магдали".[/b]  -  Львів:Логос,1995)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745873
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 13.08.2017
автор: Сіроманка