голі тіла на піщаній жаровні,
зморені звірі вичахлих душ,
стиглі до розпачу очі іконні,
в'єшся між ними що в терені вуж...
муза стікає отрутою слини,
рій голопузих амурів гуде,
муза не хоче осіннього спліну,
муза з проміння тенета пряде...
кислі палітри, вицвілі мари,
спалах прозріння руйнує пейзаж . . .
. . . титри готичні, рогаті отари,
з крил кажанів монохромний колаж...
помста холодна ілюзіям серпня,
літо вмарає, агонія спеки,
божа провина безпосередня,
янголи кривлять просохлі пащеки...
де ті тіла на піщаній жаровні,
зморені звірі, репані маски,
літо вмирає, в жертовному горні -
жовте похмілля обридлої казки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745871
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2017
автор: Ки Ба 1