душа, що згадала минулі життя,
вигадує вкотре інтригу для карми,
ламає нудні і обридлі програми,
вдає перед чорним хрестом каяття...
від першого крику до цвяха в труну,
торкаючи струни надії та віри
навмисно забутої блазнями ліри,
мелодію вкотре марудить сумну...
непотріб жадати чи стане снаги,
йти в прірву з ноги, бути лялькою хіті,
оголять жерці своі ікла та кігті,
дістануть протяті слізьми батоги...
...забудь як сполоханий сон ті видіння,
тікай із наврочених координат,
вже янголів хор наче скрегіт цикад
і світло руйнує нейронні сплетіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745869
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2017
автор: Ки Ба 1