Сокіл над Луцьким замком,
Знову розправив крила.
Сивий туман ізранку,
Крилам дає цим силу.
Стир протікав під муром,
Очерети шуміли…
Замок здавався туром,
Де вороги ріділи…
Турів давно немає
І ворогів замкових,
Лиш на дверях дрімає
Древня, стара підкова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745769
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.08.2017
автор: Віталій Назарук