Ліс, наче кава з філіжанок,
Парує, славить новий день.
Я викладаю вами ранок.
Ви струмінь кисню для легень,
Кров, що вигойдує у жилах,
Наповнює снагою крок,
Вітрило, що підносить крила,
Несе удалеч до зірок.
Я звила вам кубельце в серці.
Без дози світло шлю й тепло,
Мов сонце хвилечкам озерця.
Ви чуєте мене? Алло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)