ЗЕМЛЯ


На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню?
На  далекій  орбіті  конвалії  пестили  весни.

Тільки  ніч  навкруги...  
Тільки  тіні  я  ті  не  спиню,
Під  нещадною  зливою    айсберги  повінню  скресли.

Вирували  моря,
Із  безодні  вставали  хребти.
Перекинулись  плеса,  дощем  покотились  у  прірву.

День  фату  приміряв,  -
На  вінок  хоч  би  жмут,  нагребти,
Бо  засніжені  квіти  стихія  віднайде  і  зірве.

На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню.
Із  малесеньких  дзвоників  крига  спливає  поволі  -


В"яже  вузол  тугий,
Видно,  так  забажали  боги.
Скільки  сліз  не  зроню,
Застигають  -  ужинки    недолі.  
 
08.08.17.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: Ліна Ланська