Я бачила, як ніч кохалась з небом,
і кохання їхнє пахло сіном у пітьмі,
як небо розкидало зорі степом,
і гасли вони в сполоханій траві.
Як мед розлився в досвітку за хмари.
Останній як затих цвіркун,
а на прощання - блискавиці чарували.
Родивсь з дощами раночок-чаклун.
За горизонт хмаринки зачесав,
граційно сонце-квітку заколов в лацкан,
немов із рукава начаклував-
надув в ярки густий туман
і тихо рахував: один, два, три...
А на полях і при дорозі,
в долині, в лісі, навкруги
всі зорі згублені нічні, поволі,
розквітли в голубий цикорій.
І погляд милувало голубе сіяння,
я доторкалась до Всесвітнього кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: олена гай