У віконце стука пес:
– Відчиніть, бо дуже змерз.
Мандрував я аж півроку,
Мав напарницю сороку,
Та сорока підвела,
В люту зиму завела.
Хвіст дрижить, холодні лапки,
Сніг іде, а я – без шапки,
Без чобіт і рукавиць.
Ой! , накоїв я дурниць.
Будка жде мене порожня,
Чи зайти до неї можна?
Обізвавсь хазяїн дому:
– Радий гостю я нічному.
Грійся, двері відчиню,
Знай тебе я не виню.
Бо і сам про мандри мрію
Тож тебе я розумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: Світлана Петренко