В житті, як і на ниві, Як в подруги моєї,
по-різному буває. та й в інших так буває,
І в кого як складеться, що благодать сімейна,
ніхто того не знає. чогось їх обминає...
Струнка і чорнобрива,
веселі карі очі,
по вищому розряду-
принади всі жіночі.
Та якось так вже склалось, Ще в школі як навчалась,
лиш раз вона любила, вона вже й полюбила,
а без любові заміж та доля, чи недоля-
виходить не схотіла. з коханим розлучила.
Жила у самотині,
постійно працювала,
для себе "половинки",
вона вже й не шукала.
Багато славних хлопців Чомусь і не сприймала
до неї залицялись, вона ті залицяння,
уміло і тактовно сім"ї не уявляла
вона від них звільнялась. вона все ж без кохання...
Була вона красива,
міцна, трудолюбива,
та більш вона нікого
уже й не полюбила.
Були у неї друзі Брати її і сестри,
і мама, і родина, й племінники любили,
вона ж як всі хотіла вони були для неї,
чи донечку, чи сина. як діточки любимі.
Для них вона старалась,
все, що могла робила.
Вони їй намагались
додать уваги й сили.
Роки швидко спливали, Племінники дорослі,
втрачалися вже й сили, свої у них родини,
брати її і сестри роз"їхитись по світу
також вже постаріли. були у них причини.
Вони усі хороші,
її не забувають,
та якось так виходить,
що рідко приїжджають.
Лише одна Танюша Допоки були сили,
частенько приїжджає, вона вчителювала,
здолати негаразди а вже як постаріла,
вона їй помагає. то й непотрібна стала.
Її найкращі учні-
любили й поважали,
і часом на гостини
до неї забігали.
Та з часом все минуло, Того кого любила
у всіх свої турботи, і нині пам"ятає,
не вистачає часу,- без діток і без нього
і сім"ї в них, й робота. життя її минає...
Лише найкращі друзі
її не забувають,
хоча й не дуже часто
у неї все ж бувають.
Життя у самотині Отак буває в світі,
важке, усі це знають, як щось не так складеться,
та жити все ж можливо, є люди не потрібні,
хоч прикрощі й бувають. ще й доля з них сміється...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: геометрія