Ледь засіріло. Човник над водою.
Верхівка скинулась збудивши тихі кола.
Крадеться ранок десь нечу́тною ходою.
Такої тиші я не чув ніде й ніколи.
Але…
Не тільки тиша у повітрі повиса-
Навкруг мене живуть таємні голоси.
Дощ? Ні не дощ, а крапельки роси
Спадають з віт, що протяг колиса.
За спи́ною про щось шепочуться жита,
З весла на світ бурчить старий комаха,
А наді мною тихо ластівка літа
І чую я, як б’ється серце птаха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745304
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Сергій Прокопенко