у темряві сільські хатки –
як світляки…
проціджені
крізь ситцеві, льняні
гаптовані фіранки –
домашні затишки:
погідно-жовті,
ліловаті –
від кольорів
узорів,
що на фіранках, у залежності –
заледь рожеві,
а найчастіше голубі:
світяться вікнами у темряві
хати, наче зірки на небі
в`язка й глибока
темрява сільська,
як чорне молоко, колоїдна…
згори до дна,
немов опара, однорідна
і пахне хлібом з печі
серпневий пізній вечір
…рогата люстра, як ніби німби,
кружала світла кидає по стелі,
в світлиці мати
розсте́лює постелі –
пора
влягатися малечі спочивати –
спати-спати:
пахучий і пухнатий,
ванільний сон заглядає до хати,
медовим пальчиком лоскоче вії…
…такі солодкі
у безпритульного блукальця будять мрії
освітлені сільські хатки,
що в темряві – як світляки…
тільки мовчать
на ті красиві вигадки-казки
міцно-щелепо-зімкнуті вхідні сінешні двері –
лобасто-тверді не-романтики,
напівзанурені у внутрішні хатні́
сільські домашні справжні атмосфери…
наполовину ж двері – у дворі,
пантрують звично,
щоб обминали безпритульні казкарі,
хати, де світло – електричне
і на похмілля злі госпо́дарі
08.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745259
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2017
автор: Валя Савелюк