(Ця зустріч з подругою дитинства Раєю Штик відбулася через 51 рік у Дубно, де я була з поетами на екскурсії. Писався в автобусі після того, як за вікном його побачила напис «Дубно»).
Коротка зустріч через стільки літ
Нас потривожить мала за хвилину…
Який тісний, усе-таки наш світ!
Тебе ж запам’ятала, ще дитину,
Ту чорнооку дівчинку-красу,
Коли ділилось все, перші секрети,
Тепер я на побачення несу
Себе й звання маленького поета.
І ось ми вдвох – дві подруги з села…
По шість десятків років за плечима…
Іконку ти на згадку подала
Й цукерки. Й знов життя нас розлучило.
І знову на невизначений час.
Чи стане днів, щоби зустітись знову?
Й тремтливо голоси наші звучать,
А пам’ять цю записує розмову:
«Ти, Раю, бережи себе завжди,
Бо ж мрію ще зустрітися з тобою…»
«А може, то нас Бог нагородив
Обох і зустріччю, і щирою любов’ю?»
І засвітились зорі ув очах,
Заворушились зморщечки-мережки.
А час лічити знову дні почав…
Та чи простеле Бог іще нам стежку?*..
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745088
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.08.2017
автор: Ганна Верес