Роки ідуть минаючись,
Не хоче серце каятись.
Не кається, не кається,
В холодний дощ влюбляється.
А дощ паде, а дощ паде,
Душа залюблена іде
Калюжами, калюжами
Ногами неуклюжими
Мов заворожена іде,
Душа свої думки пряде.
А дощ шумить, а дощ шумить,
З душею тихо гомонить.
Душа радіє – грається
Аж серце розривається.
Лиш тільки ноги втомлені
Стоять в калюжі встромлені.
Злетіти хочеться мені
На небеса охмарені.
А дощ паде, а дощ паде,
Душа залюблена іде.
Парище 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745056
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський