Ти – мій гончар, що ліпить глек і світ
Із мене - із неспеченої глини.
Між пальцями вилажу неупинно,
Голублю їх і лащусь, наче кіт.
Відчуй мене, повір, що я - жива -
Без форм чітких, без глянцю і незвична,
Бо у печі я втрачу всю пластичність,
Забуду, як росла в мені трава,
Себе згублю я разом із чуттям,
Зручною стану, як у вжитку й треба,
Та у очах більш не побачиш неба,
Затихне ритм і слів серцебиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745044
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2017
автор: Оксана Дністран