Війну програла...
Білий стяг.
Вже пролунали сурми наді мною.
Чекає більше кожного із нас
Програла!,- чуєш -
До останнього набою...
Вже більше не болить,
Вже більше не тривожить:
Союзник?Ворог?
Хто ти був мені?
А час все множить...
А час все може...
Та тільки нащо він мені?!
Програла більше, ніж могла сплатити.
А що мій борг?-Ілюзія й брехня:
Чекати, вірити, любити...
Не можна - це всього слова
Програла, здалася й забула
Що сила в слабкості
Чи може й навпаки
Здається краще б знову я заснула
Та треба далі вже іти
Поразки будуть,
Будуть перемоги
Облишу сумніви і страх
І знаю трапляться іще тривоги,
І будуть сльози на очах
Та що з того?Кому до того діло?
Це ж вибір мій і доля це моя
Тримаюся одного:"Я щаслива!"
Без приналежності, без осоружного "твоя"
Хтось посмішку зуміє приховати:
"Для переможців лаври і звання
А переможених не варто віншувати
На них чекає сором й вигнання..."
Смішні, смішні хай краще розберуться,
Що часом варто вчасно здатися й піти,
Ніж так виснажливо й безглуздо війну з химерами вести
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2017
автор: AliceWonder