Є в кожного із нас свої скелети,
У шафах пам’яті ховаємо ми їх.
А в декого давно вже повні склепи,
Секретів, тих що зовсім не для всіх.
Таке життя. Та й ми ж звичайні люди,
Без помилок ніхто цей путь не йде.
І хто клянеться, б’є себе у груди,
Говорячи ніколи і ніде
Не помилявся на житті дорогах,
Завжди ішов лише прямим шляхом,
І що весь час лише у перемогах,
І не знайомий зовсім із страхом.
Не вірю я… Безгрішних не буває!
І ти, і я, святими не були.
А помилок в усіх нас вистачає,
Та мовчимо про них частіше ми.
Ми просто люди. Ми не досконалі!
Спіткаємося в вирі суєти.
Осуджуєш? То взуй мої сандалі
Щоб весь мій шлях спочатку в них пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2017
автор: Наталка Долинська