Піднявся ранок ясночолий
Над іще сонною землею,
Скінчилось марево, лиш сонне,
В якому ти була моєю.
Лише у сні бажане тіло
В бурхливих звабах пригорталось.
Воно на друзки розлетілось
І тільки гіркота зосталась.
Піднявся ранок. Що я маю?
Своє, завжди самотнє ложе,
Над ним лише ікона сяє:
Зображення, начебто, Боже
І пам'ять, яка вперто крутить
Маленький кліп моєї мрії
Чим до життя наївно будить
Вогник пригаслої надії.
Отак живу в цих днях останніх
Відкритий серцем для кохання
Та замість нього завжди маю
Врожай журби і безталання.
Радість життя! Чи прийдеш? Де ти?!
Гукаю в небо, та даремно…
Далеко зірка від планети
Планеті холодно і темно!
субота, 5 серпня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2017
автор: dovgiy