Сонячний ранок заплутався в травах,
Жадно спиває свіжу росу,
Топить проміння своє у купавах,
Квіти сплітаючи в диво-косу.
Ніжний горошок стеле лугами,
Жовтий ,малиновий,синій,п ‘янкий
Їх аромат вітер носить житами
В пригорщі промені ловить легкі.
Жовте колесо хвилю чіпає,
Котиться,хлюпає,радує світ
У глибині таємниці ховає
Новому дню дає новий завіт.
Озеро ніжно тіло лоскоче
Сонячний подих змиває із вій,
Тиша на вушко ніжно шепоче:
-Думи тривожні полем розвій!
Руки розкину!Вітер пронісся…
Щемно вдихаю квітів настій.
Мить зупинися!Рідне Полісся!
Осанну співаю землі цій святій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: Олеся Лісова