Миттєвості

У  схожості  буднів,  у  нестримності  вічного  часу,
Відпускаючи  день  в  швидкоплинність  земного  буття,
Смакую  миттєвість  як  життя  незрівнянну  окрасу
Назавжди,  на  віки  нескінченного  серцебиття.

Не  забуду  ту  мить,  що  проллється  добром  у  долоні,
Олівцями    внучат  розмалює  захоплено  день,
Доторкнеться  душі  ніжно-сонячним  голосом  доні,
Вітанням  від  сина  пролунає  в  акордах  пісень,

Співом  птахи  злетить  у  бентежнім  ранковім  світанні,
Ароматом  малини    захопить  по-літньому  дух,
Затепліє  в    душевнім  до  високих  небес    пориванні,
Де  розкидала  вічність  хмаровиння  незібраний  пух.

Замилуюсь  до  сліз    жовтим  полем  у  стиглому  житі,
В  сині  очі  волошок  задивлюся,  уперше  немов…
У  намисто  життя  понанизую  зібрані  миті,
Що  освячує    серцем  невгамовна  і  вічна    любов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2017
автор: Людмила Пономаренко