Літо. Спека.Пересихає подих. Паморочиться голова. Слабнеш.
І не лише від спеки.
Спека палить почуття. Вона безжалісна. Їй байдуже до них.
І від спеки вони сохнуть, пропадають.
О! Як би нам зараз рясного дощику і благодатної прохолоди,
щоб остудити наші мізги і зросити наші спраглі почуття.
І не приведи, Господи, щоб спалахнула пожежа. Пожежа, яка
нищить усе. Чую як б"ється і тріпоче жертовне серденько, боронячи з
усіх сил свої почуття. Воно безстрашне і миттєво реагує на небезпеку.
Почуття мусять бути врятовані. Адже без них ми не ми, літо
не літо і не наше то буде літо. І не назвемо його нашим літом Любові.
Літня Любов пережила весну і її Любов. Вона міцніша, розсудливіша,
розумніша, випробована часом і загартована життєвими труднощами.
Це не весняна, грайлива любов, шалена, пристрасна, відчайдушна,
одночасно - легковажна і ранима. Саме так, літня любов інша. Вона
доросліша, розважливіша, мудріша.
Літня Любов, як добре вистояне вино, міцне. Його засмаку-
вавши раз, не полишатиме тебе бажання смакувати ще, ще і ще, поки
не вп"єшся, відчувши його справжній смак.
Її смак відчуватимеш так довго, допоки щем у серденьку
не полишить його. І щемить. І нема на те ради, і нема на то ліку.
І не треба, і най! Ця Любов з відчуттям незгасимості, нескінченості,
вічності. Це Любов у дусі,правді, у щирості почуттів і непереданих
пережитих відчуттях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: яся