Як же мене війна оця змінила…
Жорсткішою і впертішою стала.
Емоції більш стримати несила!
Бува від відчаю повітря мало.
Так нудить від піарників насправді…
Зроблять на грош роздують до небес.
А люд простий знов лізе на ті граблі,
Від брехунів чекаючи чудес.
У кожній раді зверху і до низу,
Перефарбовані пани сидять.
І піп змінив мандат на чорну ризу,
Закони пише нам московська рать.
ШабАші темні в коридорах влади,
Пиляють в них народні копійки.
Прогресу нуль ні спереду, ні ззаду.
По спинах знов гуляють в нас кийки.
Як же ненавиджу я вас плебеї ниці,
Ті що руйнують все, що я люблю!
Для вас ми лише пішки в шахівниці,
Де кожен грає партію свою.
Як же нас всіх змінила ця війна…
Прорвав нарив під назвою еліта.
Одні рятують землю від лайна,
Для інших лише гроші правлять світом….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2017
автор: Наталка Долинська