[b]Шукаю крову Азгарду,
Як люди Божого покрову,
Щоб не бачити крові народу,
Гетьманського славного роду.
Не хочу від бога нагороду,
Мої пращури язичницького хороводу.
Предки вірили в вогонь і води
В паралельні світи знали проходи.
Написати для читацького загалу,
Ні ,не попаду в Валгаллу,
Там Одін бенкети веде і славу,
Ні ,це значить ні ,моя держава в вогні,
А ворог п'є шампанське у вині,
І гинуть люди безневинні.
Шукаю крову Азгарду,
Мої предки козацького гарту.
Якби Господь не розпустив свою варту,
Не просив би у Одіна таланту,
На небі війна, війна черствого сорту,
Один іде до бога інший чорту.
Крову Азгарду шукаю,
Не відкриються ворота раю,
Надію в серці плекаю,
Щоб прийшли духи землі,
Як колись у туману імлі.
Кельти мертві, Моріган немає,
А моя земля в крові втопає
Щастя Україні хоча б невеличкого,
Щоб забули прокляття Хмельницького
Перемогти ворога заклятого
Правителя нема ні першого ні п'ятого.
Крову Азгарду де вічні холоди
І людству вдосталь хліба і води.
Булаву хоча б гетьманську,
Перемогти армію шаманську,
Тризуб і ера водолія ,в ворога в голові олія.
Крову Азгарду, поетам таланту,
Воїнам меча і гарту,
Нащадки гіперборейців,
Хочем бути краще європейців
Не захистив нас бог війни,
І гинуть України сини
На вершині технічного прогресу
Хай захистить нас меч Ареса
Нехай вогонь жита попалить,
І вітер не дає імлу
Тому хто розпалив війну.
Молитва на скрижалі висяча,
Впаде від країни тисяча
Хрестив державу Володимир
А ми чекаємо державний мир.
Замерзає, і постане жар
А Київський престол посяде український цар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2017
автор: Ростислав Мельничук