Війна

Гинуть  хлопці  такі  молодії,
Все  палає  на  Сході  війна.
Пре  москаль  –  грізна  наволоч  в  дії...
І  керманич  у  них  –  сатана.

Бо  він  знає,  що  без  України
Йому  скоро  наступить  хана,
І  казяться  в  Кремлі  буржуїни
Під  ковток  все  терпкого  вина.

Б’ють  гармати,  зриваються  міни,
Гострі  кулі,  мов  оси,  дзижчать.
А  безстрашні  сини  України
На  позиціях  вірно  стоять.

Кажуть  хлопці:  -  А  ми  їх  зметемо,
Відіб’ємо  дурний  апетит...
Та  гальмує  єдина  проблема
В  цих  загарбників  –  ядерний  щит.

І  їх  Гітлер  піде  на  останнє  –  
Кине  в  пекло  смердюче  всіх  нас,
Сатанюга,  убивця,  безжальний,
Комуняка,  фашист,  кірогаз.

Не  впряглись  ми  ніяк  за  три  роки,
Щоб  новітню  створити  броню,
Щоб  москаль  відкрив  очі  широко
Й  почалапав  в  берлогу  свою.

А  основа  в  нас  є  капітальна.
Є  мізки  і  учені  будь-будь...
Поводира  немає  реально...
Батька  нації  люди  всі  ждуть.

Влада  клянчить  все  гроші,  як  хвора,
Як  жебрачка  колись  в  давнину.
Та  верніть  міліарди  з  офшорів,
Потрусіть  олігархів  казну!

Бо  це  все  вони  вкрали  в  народу.
Наша  хата  горить  –  гуде  дзвін!!!
А  вони,  щоб  гасить  цю  негоду
І  ще  їдуть  в  Москву  на  поклін.

Холуї,  підкаблучники  кляті
Та  ввімкніть  хоч  на  хвильку  мізки,
Ну  невже  ви  такі  дурнуваті,
Що  до  них  лиш  ведуть  всі  стежки?

Бо  москаль  вже  вам  братом  не  буде.
«Бо  він  ним  і  ніколи  не  був».
Триста  літ  розривав  наші  груди
Й  не  один  це  на  собі  відчув.

Окупантом  він  був  для  народу  –  
Катував,  мордував,  розпинав,
Тягнув  жили...  І  тут  верховодив
І,  як  ви,  посіпак  ще  тримав.

А  недавно  взяв  Крим  і  радіє
Й  половина  Донбасу  під  ним.
Україна,  як  мати,  сивіє,
Бо  одна  у  цім  горі,  ні  з  ким.

Лиш  старенька  Європа  виносить
Кожний  раз  нам  одні  співчуття,
І  легенько  москалика  просить,
Як  мале  нерозумне  дитя,

Щоби  він  припинив  оцю  бійку
І  негайно  додому  вернув.
Але  він  їй  показує  фігу,
Бо  без  палиці,  ніби  не  чув.

Гинуть  хлопці  такі  молодії
Й  плаче  мати  по  них  не  одна...
Їм  би  жити,  плекати  надії...
Та  за  них  розписалась  війна.

22.07.17р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744365
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 01.08.2017
автор: Василь Дальнич