Ту зорю я по вік не забуду-
Я палав наче стіг від бажання
Й цілував найчарівніші груди,
Як шипшини квітки на світанні!!!
Від повік і до пальчиків ніг,
Я вустами шляхи прокладав,
Чув крізь сонний як марення сміх-
Шепіт твій–«не вгадав, не вгадав))))»
В найніжніших вушо́к пелюстках
Завмирало моє – « Я кохаю….»
І губилось твоє в подушках -
«Мій довіку!Я знаю! Я знаю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: Сергій Прокопенко