Він вперто йшов вперед і не хитався.
Мету він бачив, бачив сенс життя.
Від нечисті і смерті не ховався.
І ніс свій хрест без болю й каяття
А поруч були друзі і не друзі.
Тримав хтось міцно, притискав плече.
А хтось топив або штовхав зі скелі,
Стріляв в обличчя- досі кров тече.
У тюрмах був, тай там собі не зрадив
Карав Іуд і ворогів вбивав.
Свята мета - Соборна Україна
За неї і життя своє віддав.
І кожен Новий рік москаль гикає
І келих із горілкою трима
Народження провідника чекає
Тремтить від страху - знаю не дарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744207
Рубрика: Ода
дата надходження 31.07.2017
автор: denyk