Степану Бандері ( з повагою і вдячністю)

Він  вперто  йшов  вперед  і  не  хитався.
Мету  він  бачив,  бачив  сенс  життя.
Від  нечисті  і  смерті  не  ховався.
І  ніс  свій  хрест  без  болю  й  каяття

А  поруч  були  друзі  і  не  друзі.
Тримав  хтось  міцно,  притискав  плече.
А  хтось  топив  або  штовхав  зі  скелі,
Стріляв  в  обличчя-  досі  кров  тече.

У  тюрмах  був,  тай  там  собі  не  зрадив
Карав  Іуд  і  ворогів  вбивав.
Свята  мета  -  Соборна  Україна
За  неї  і  життя  своє  віддав.

І  кожен  Новий  рік  москаль  гикає
І  келих  із  горілкою  трима
Народження    провідника  чекає
Тремтить  від  страху  -  знаю  не  дарма...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744207
Рубрика: Ода
дата надходження 31.07.2017
автор: denyk