Музична п'єса П.І. Чаковського, для якої написані слова - слухати:
[youtube]https://youtu.be/A1AaRsmTckU[/youtube]
Варіант українською мовою:
Я у каналі часу теж — одне весло, ходи, весло, працюй, весло.
Про те співаю, що в минуле відійшло, вже відійшло, так, відійшло,
Але з душі і серця не пішло.
Я молодий був, розважать дівчат умів, так, я умів, авжеж, умів,
І тішив багатьох, проте одну любив, її любив, завжди любив.
Та що згадать? Її любов я загубив.
Немало бачив я від ранків до ночей, я до ночей, глухих ночей,
Та, як забудусь, бачу блиск її очей, отих очей, ясних очей.
І хвилі не змивають спогад цей…
А ось палац, де нове свято,
І мабуть що красунь багато…
Будуть ігри та залицяння,
І хтось стріне своє кохання.
Радіть, любить, щаслива мить,
Її лови, так — тепер живи, в цей час живи.
Коли ти встиг, ти жити вмів, та після, після…
Мені лишився спогад…
Скарб віднайти — іще його не зберігать, що важко взять, складніш тримать.
Мій сум годиться випадкових розважать, комусь — зітхать, себе впізнать…
Щоб зрозуміти добре, треба знать.
Буває, хвиля підіймається одна, іще одна, за ній — одна,
І з хвилі наче посміхається вона, і знов вона, також вона,
Лице кохане не поглине тьма.
Я у каналі часу — лиш одне весло, іще весло, я — лиш весло.
І біль, і радощі із часом принесло, так, принесло, все принесло,
Так не пусте моє життя було.
26.06. 2017
Варіант російською мовою:
В канале времени и я — одно весло, ходи, весло, трудись, весло.
Пою о том, что для меня уже прошло, навек прошло, увы, прошло,
Но из души и сердца не ушло.
И я был молод и девицам славно льстил, да, молод был, удал я был,
Шутил со многими, но лишь одну любил, ее любил, всегда любил…
Что вспоминать? Ведь я любви не сохранил.
Немало видывал с рассвета дотемна, я дотемна, да, ночь темна,
Но лишь забудусь, пред глазами все она, опять она, одна она.
И эту память не берет волна…
А вот дворец, где опять праздник,
Красоток столько, небось, разных.
Пойдут игра, танцы, проказы,
И кто-то встретит любовь, ласку.
И блеск, и пляс, счастливый час,
Его ловить, так — не медля, жить, сейчас же жить.
Когда успел, ты жить умел, но после, после…
Мне вспоминать осталось…
Владеть сокровищем не значит — сохранять, что трудно взять, легко терять.
Своей печалью мне случайных развлекать, иным — вздыхать, себя узнать …
Чего не пережил, - и не понять.
Воображаю я, бывает, что в волне, одной волне, другой волне,
Лицо любимое смеется снова мне, все так же мне, как прежде, мне,
И не стареет до сих пор оно во тьме.
В канале времени я — лишь одно весло, еще весло, я — лишь весло.
Боль, как и радости, мне время принесло, да, принесло, все принесло,
Так не впустую мне прожить дало.
13-14.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2017
автор: Валентина Ржевская