Кидаєш погляд, місяцю холодний,
У ніч, закохану в палаючі зірки.
Вдивляєшся у океан бездонний
Сивого Всесвіту, в поглинуті віки.
Доріжку світла тчеш мрійливо-ніжну,
По небі в хвилечках між хмар собі пливеш.
Полонив душу ти, ту, з роду грішну,
У льодяні обійми маниш та зовеш.
І тисне туга щемна плачем серце,
Крізь пісню смутну ллє щиро гіркі сльози.
Мало б спокій, коли було би мертве
Та в вогні горівши не бажає прози.
30.07.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2017
автор: Валентина Ланевич