Жила-була принцеса. Гарненька як лялька. З золотим волоссям і посмішкою як в Янгола.
Біля її замку проходив свинопас.
-Яка ж Ви гарна! Тільки... Ви вийдете заміж за принца. А я... Хто ж я такий...
Принцеса подивилася, посміхнулася янгольською посмішкою.
Від подиву свинопас впав і зламав ногу.
-А Ви спробуйте. Спробуйте мені сподобатися. Спробуйте закохати в себе!
-В мене ж нічого не вийде. Я свинопас. Ось... Свині... Болото... Це і є моє життя...
-Та не будьте Ви свинею. Ви ж людина. І гарніші за принца!
-Справді?! То... Я можу бути принцем?
-Спробуйте, - принцеса посміхнулась. - Ось зараз Вас помиють, накормлять і привезуть лікаря, щоб Вас оглянув.
Свинопас почав жити в замку. Йому подарували одежу заморську і взуття з далеких країн.
-А казали, що свинопас. А я ж принц.
Вночі прилетів якийсь велетень на велетенькому птахові з повторним обличчям і почав кричати :
-Якщо принцеса зараз не вийде, а завтра не вийде за мене заміж, то... Навіть не слухайте, що я скажу! Позатуляйте вуха! Хтось буде зі мною битися?!
Принцеса швиденько до свинопаса.
-Я б пішов! Та нога...
-А спробувати! Спробувати можна?! - вона швиденько взяла його одіж, осідлала коня. Потім повернулась.
-Що таке, моя принцесо? - свинопас навіть не зупиняв її!
-А... Так... Мечі ж забула...
Добу билася, другу, третю.
На сьому вже стомилася.Відкрила обличчя.
Велетень впав.
-Що таке?! Вам погано?! - принцеса швиденько принесла води.
-Кому буде погано - я не знаю. Бо в моїх замках ти власноруч будеш варити мені каву! Якщо матимеш час між поцілунками з ранку до ночі. І дозволу я в тебе питати не буду! Ми летимо до мене додому.
Принцеса навіть меч не встигла взяти, бо від поцілунку!..Сім днів і сім ночей цілувались поспіль. Не їли, не пили, не спали!
Мої хороші і найкращі принцеси! Можливо, нам не варто боротись за свинопасів? Ну... Краще їм в болоті! Чесно! Чесно!
Ось і казочці кінець! Впав й розсипався стілець!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2017
автор: Відочка Вансель