[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHe21-Uqi8g [/youtube]
У природі все непередбачене:
Навіть влітку випадає сніг.
Те, що у душі було щось втрачене,
З часом викликає просто сміх.
Бо душа мінлива, як погода:
Іноді ллє сльози без причин.
Мабуть, це для неї насолода,
Розвести мокву цю ні за чим.
А коли дощі ідуть стіною,
І тремтить від грому вся земля,
Тут її побачу я другою:
Свої плечі раптом розправля.
І чомусь їй хочеться радіти,
Розуміти, що проходить все,
Що дано один раз лише жити,
А невдачі просто пронесе.
Має у мені права безмежні,
Ось на поводку у неї йду.
Іноді дратує ця залежність.
Вихід тут шукаю... І знайду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743934
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Н-А-Д-І-Я