Горять слова і серце навпіл
частинка моря і душі.
Тут стихло все в морозний день,
в тендітних рухах жертовних сил.
Ігра висока хоч й не сміла,
грає кожен роль свою.
Та все ж забув слова продюсер,
що й ввів в оману весь потік.
Так просто й тихо тут вже стало,
не чути нот мелодій дня.
Як гірко є, і як тут холодно
самому бути серед людей!
Повіяв вітер поміж нас,
ожив в душі і вогник цей,
що так веде лишень вперед
без страху в часі мов кадриль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743919
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Віра Галич