Дивись, моя мамо, вже сонце сідає

-  Дивись,  моя  мамо,  вже  сонце  сідає,
Ще  й  вечір  приходить  до  нас  на  поріг.
І  кожна  пташина  додому  вертає,
Хоч  було  у  неї  багато  доріг.  

-  Ти  знай,  моя  доню,  що  рідна  домівка
Додасть  тобі  сили,  коли  упадеш
І  матінка  рідна,  як  тая  лебідка,
Назавжди  з  тобою  допоки  живеш.

-  Невже,  мені,  мамо,  коли  я  спіткнуся,
Пробачиш  помилки  мої  у  житті?
Невже,  приголубиш,  коли  пригорнуся,
Й  почую  слова  твої  теплі  й  прості?

-  Як  можу  я,  доню,  на  тебе  сердитись?!
Це  ж  ти  -  моє  сонечко,  ясна  зоря.
Закрию  собою,  не  дам  засмутитись  –
Нехай  негаразди  пливуть  за  моря.  

Рідненька  для  мене  ти,  доню,  людина,
Найкращою  лишишся  ти  назавжди,  
Бо  наша  сім'я,  то  щаслива  родина  -
Повинні  її  ми  завжди  берегти.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743861
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2017
автор: Ольга Калина