Життя постійно б"є.
А час, Час жити, швидко минає.
І хто чого вартий у світі цім знає.
І ніхто не вправі цей час
Відібрати у нас, знищити,
Розп"яти або на смітник історії здати.
Нікому не дається цього права,
Бо прийде і до нього ще розправа.
Сонце сховалося.
Сутінки.
Вечірня заграва...
Ще трішки.
І скоро не твоя буде слава.
Слава Божа возсіяє.
Тоді життя час свій дожене.
А догнавши -
Час зникне,
Простір все заполонить.
Простір нашого життя
В світлі Божого Буття.
І простір і час
Не впливатимуть на нас,
Коли ми будем в Божій Славі,
Й сидітимемо на небесній лаві.
А поки ми ще не у Славі -
Ми на війні!
І наші дні до перемоги
Вже за крок.
Ми переживаємо гіркий урок,
Де так потрібне
Боже Милосердя
І Прощення.
Божа Любов і Прощення
Із нами навіки зрощені.
І вільно дихатиметься тоді уже -
Бог наші душі збереже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2017
автор: яся