Незайманою квіткою цвіла.
Нікого в своє серце не впускала.
Так все життя самотньою була.
Нікого не чекала,не шукала.
Та ні чекала.Вітра подих чула.
Туман торкався ніжно пелюстків.
Лягав на плечі.Тяжко чомусь було.
Чекала літніх теплих ще дощів.
Та їх не було.Спека обгортала.
Сушила серце.Вже не було сил.
Молилася до неба і чекала.
Але чомусь зірвався буревій.
Зламав стебло і розтоптав їй душу.
Під ранок квітка вмерла.В квітнику
знайшла її в траві.Не дочекалась
в житті своєму теплого дощу.
Незайманою квіткою цвіла.
Така чарівна,ніжна і сумна.
Та вже нічого у житті не змінеш.
Розтопче душу лиходій-загинеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743529
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2017
автор: кацмазонка