[youtube]https://youtu.be/95bu_iJKNe8[/youtube]
[quote]Коли ми провели практично цілу добу на цій планеті, настав час повертатися додому. Як ка-
жуть тут: «Всюди добре, але вдома найкраще».
– Передозування – констатував місцевий лікар.
Перед тим, як накрити два тіла золотистою тканиною, він востаннє кинув прощальний погляд
на чоловіка та жінку, які зробили один одному ін’єкцію «Зоряного порошку». Спочивайте з ми-
ром, галактичні блукальці.[/quote]
Просто роби своє. Йди і не зупиняйся.
Тільки вперед! Чуєш, не озирайся.
Опирайся течії, що хоче тебе забрати,
Так підступно кинути за грати.
Вільний птах не буде в неволі співати.
Тож пливи до мети, нікому тебе не спіймати.
Їм зовсім не треба знати, що в тебе рана,
Не вір словам «Любов – омана».
Попри сірість та брехню, ти допливи.
Збережи завіти предків. Рідні молитви.
Ще прийде час та почнеться боротьба!
Просто вбий в собі покірного раба.
Руйнуй сірість. Копай криницю.
Загартовуй тіло – Перетворися на крицю.
Випий води з рідного джерела:
Тепер ти меч. Тож назад дороги нема.
13.05.2017
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/lukBJ746eBg[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2017
автор: Kukhta Bohdan