На трішки, на зовсім трішки, лиш на хвильку примружу очі,
а по тому погляну в небо, де засяють на фоні ночі,
зорі, поцілунки Надії, що притишують завірюхи,
тамують в душі буревії, діток Ха́осу і Розрухи,
що їх спричинив мій вибір - свободи - в прапрадавнім минулім,
а тепер осколками доля, між світів, мов риби поснулі,
пливе у незвідані далі, так статечно і так неспішно,
з життя мого круговерті... в ній сміюся і плачу невтішно,
і чекаю, колись зірвуся від припону біля порогу,
покладу у мішок заплічний білі крила - дарунок Бога,
поспішу, бо чекає Вічність, у місцях де поспіх відсутній...
ще годинник хвилини лічить, та вже дме вітерець попутній...
Лиш на хвильку примружу очі...
а по тому погляну в небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2017
автор: @NN@