Швидко відхлюпали дощі,
липнева дістає спекота,
схилили голови кущі,
від бездощів"я знов турбота...
Дерева ойкають в садках,
городи вже змінили колір,
стікає липень у полях,
горить у сонячниках комір.
Позують верби вже ледь-ледь,
у лузі сваряться зозулі,
як відігнати спеку геть-
у інший світ, чи то в півкулю.
Ну де ж той дощ, хоча б чуть-чуть,
уже прив"яла навіть ружа,
у липня сльози не течуть,
стомились яблуні і груші...
Липнева спека дістає,
усе живе у ній згасає,
у липня гонор стійкий є
і він безжально припікає...
А ще ж він знає його час
уже до заходу стікає,
отож і сердиться щораз,
й показать силу поспішає...
Та прийде все ж йому кінець,
на зміну Серпень поспішає...
Знімає з липня він вінець,
на варту вміло заступає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: геометрія