Напиши мені листа заплетеного почерком вітру,
надішли з літніми зливами, щоб дійшов до осені.
У вересні я розплету твою чуттєву палітру
і стану трохи вразливою, але то все від сині
з твоїх очей, що накрапала кляксами на папір.
Скільки б не намагалась, не можу її втримати.
Вона вислизає крізь долоні, і я ніби загнаний звір,
що шукає рятунку в кутку, але його не отримати.
Не забуть писати частіше, бо яка ж то осінь без листів.
Ти кажеш падатиме листя і від його шелесту стане любо.
Але ж я чекаю. Мені мало просто фейсбучних постів,
Чуєш, хлопче, пише листи –не веди себе грубо.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: Кориця Медова