Каяття…

Ми  стали  з  тобою  далекі,
Далекі,  як  зорів  шляхи.
Понесли  кохання  лелеки,
Лишились  розмиті  верхи.

Не  вернуться  більше  ніколи,
Кохання  того  почуття.
І  лише  у  серці  заколе,
Почувши  твоє  каяття.

Та  я  більше  в  це  не  повіру,
Бо  знаю,  що  то  все  брехня.
Зберу  у  кулак  свою  силу,
Не  буду  ходити  сумна.

В  словах  твоїх  стільки  отрути,
Якою  ти  травиш  життя.
Неможна  усе  повернути,
Запізне  твоє  каяття...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)