Занесла течія у далекі края,
Від порогу рідненької хати.
Кращу долю шукав, лише в сні повертав,
на той ганок де жде мене мати.
Пролітають роки, все чекають батьки,
Та надію у серці плекають.
Стане син на поріг, із далеких доріг,
І від щастя вони заридають.
Приспів:
Доля, доля, доля наша безталанна,
Вирвані із поля, так кривавить рана.
никаєм по світу-чужі заробітки,
Так чії ж ми діти? забуваєм звідки...
На висках сивина-випив горя до дна,
Не проріс у чужому я полі.
Все шмагали роки у обидві щоки,
додаючи мені лише болю.
І частіше у сні звуть мене журавлі,
У той край де дитинство буяло.
Де батьки день при дні, виглядали святі,
Недіждавшись обоє зів"яли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2017
автор: Totoha