Життя і смерть,
Любов і нелюбов,
Матерія й дух,
Ніч і день.
Тиша і голосу нашого звучання.
ЧиЄгось звечора, чиЄгось зрання.
Він і вона.
Невже між ними точки дотику нема?
Невже Любов свята згасає?
Темрява ночі і світанок дня.
Він каже: Жах, нема добра,
Повсюди зрада і пітьма...
Вона ще вірить у добро,
Його Любов,
І знов світанок зустрічає,
І сонце щиро так благає:
Зігрій ти серденько його,
Так бракує світла нам твого.
Щоб в темряві життя нам не блудити -
У неба світла для душі будемо просити.
Точкою сопричастя для нас
Най Слово буде.
Слово, що діє,
Любов і Віру в серцях сіє.
Ми ж пожинатимемо Час,
Який єднає вічно нас.
Слово як зерно .
Хай в душах наших проростає,
І як зерно, що завмирає-
У тиші нашого мовчання,
Щоб прорости у голосі нашого звучання.
Помираємо у темряві ночі,
Щоб воскреснути у світлі нового дня,
І зрозуміти зміст життя.
Любов - суть всього нашого єства,
Що ховається у цифрі два.
Смерть і Життя.
Хай Любов"ю і Вірою
Повняться наші Серця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: яся