Краплі смарагдового дощу,
Зрошують мою зранену душу.
Кришталеві сльози, наче
Досвітня роса, омивають
Моє натомлене серце.
А, у задзеркаллі літньої спеки,
Тремтять натомлені листочки
зажурених дерев.
В очікуванні поцілунку
Прохолодного дощу, який
Десь заблукав у небозводі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742971
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.07.2017
автор: Віктор Варварич