Сльоза за сльозою,по обличчі пливе-
часом горе,а часом і радість несе.
Радість чи горе-плаче людина,
чудо таке,приода створила.
Сльози показують,що на душі,
але зрозуміти,можуть не всі.
Ми плачем,поранивши тіло,
ще плачем тому,що надуші наболіло.
Є сльози єднають та розлучають-
вони народжують та убивають.
Хоч якби людина,життя не жила,
з нею повсюди,солона сльоза.
Родилось дитя і плаче воно,
а з ним плаче тихо,мати його.
Сльози в обох,течуть і сіяють,
а чому плачуть-вони тільки знають.
Багато за сльзи можна сказати
та правду про сльзи,не можем всю знати.
Кращі учені та мудреці,на землі-
не знають будову,людської душі.
Моя думка,за сльози така-
своєю солоностю,ощищує тіло душа.
Усі ці емоції,щоб тіло нервали,
сльози з середини,усе вимивали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: Бабич