[youtube]https://youtu.be/-IqOFsp6QoQ[/youtube]
[quote]…У них були свої Архіварії, але називалися вони якось химерно. Та і назва цього місця чомусь
мала дивний стосунок до їхньої головної скрижалі. Свого роду ці книги були мертвими та надто
товстими для читання. У них було надто багато води та бруду. Краще було б зробити їх палімпсе-
стами нової епохи…[/quote]
Вірші без слухачів стають сиротами.
І тоді, їх віддають в журнали та альманахи.
І там, за паперовими стінами,
Вони заховані, немов невдахи.
Бо як інакше? Їх покинули.
Вони непотріб, макулатура.
Бомжі не читають, хоча, є ті, що були
Лицарами ордену Культу Ра.
Професор літератури розгортає газету,
Яка, до слова, давно не в моді.
Прочитає статтю і йде до туалету
Скористатися нею, як прийнято в народі.
Ніхто не відноситься серйозно до слова,
Забули, що воно нас може вбити.
Наразі цікавіша всесвітня змова,
Або як кинути палити чи пити.
От зараз, я заховаю свій блокнот
І хай живе, хоча… чи буде з тобою.
Цей для мене дорогий лот,
Який здадуть ангели, котрі прийдуть за мною.
18.07.2017
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/TNH72UBB9c0[/youtube]
#Вірші_в_КУТочку
#Некрополіс
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wU-LyL-aQig[/youtube]
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: Kukhta Bohdan