Стан гінкий до грудей приголублю,
Солод дивний із губ твоїх п'ю…
Ніжна загадко, я ж тебе люблю,
До серденька свого притулю.
Обїйму твої перси руками,
Всім диханням занурюсь в косу.
Й буду пити тебе, я ковтками,
Як той промінь ранкову росу.
У єдине з'єднаймось тілами,
Накочу твою плоть в мураву.
Диво боже - любов, до нестями,
На пелюстки шовкові порву.
Моє тіло в гріховні тепера…
Та ще глибше в Везувій ступлю.
О..., яка ж ти солодка холєра,
Я в захваті... свій розум гублю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742603
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.07.2017
автор: Миколай Волиняк