По вулиці розсипалися люди,
Кудись біжать, мурахами довкіл.
В ранковій тиші мовчазні споруди
Спостерігають за рікой років.
Змивають сльози маски і гримаси,
І фейкові емоції з облич.
І неосяжним лишилося поняття часу,
Лишаючи у собі масу протиріч.
Дешеві люди у дорогих костюмах
Бажають, перш за все, заповнити себе.
Та заздрощів і злості повні трюма
І вітер їх горлає... Геть несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742532
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2017
автор: Otmyna Oknezhka