Стареньку призьбу біля хати,
Слізьми вмиває сива мати.
Змарніла мати і садок,
З АТО не вернеться синок.
А за високими мурами,
Жирують в.плодки і хами.
На непрогляднім тлі полуди,
Лукаві тішаться пр.блуди.
Голосить пташка десь... банджо,
Скажи мій Господи за що?
Для когось розкіш і можливість,
Для когось вижити за милість.
Синочкам нашим смерті шрами,
Ж.дівські дітки за мурами.
Ім насолода... уповні,
А наші гинуть на війні.
Дістала н.волоч чужа,
Цинізм жадоби вже вража.
Мізерна пенсія й зарплата,
Тариф заоблачний в хизмата.
Немає їсти що і жати,
Та доки ж можна мордувати?
Все поділили, вкрали хали,
Мою Україну приспали.
Мєнтами урки й вуркагани,
Чужі отамани й гетьмани.
Та небагато вже... ю.ею...
Воняє лоєм з мавзолею.
Наш Бог відверне від біди,
Піском засипле їх сліди.
Нам ще розвидніє вночі,
Вони ж потонуть... у жовчі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742464
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.07.2017
автор: Миколай Волиняк